Це сталося влітку. Добряче припікало сонце. Вантажівка їхала з міста в село, у кузові водій віз порожню труну. Раптом «голосує» якийсь дідусь. Водій узяв його в кузов, бо в кабіні сиділа його дружина. Їдуть. Вітерець приємно обвіває обличчя дідуся, він наспівує щось веселеньке.

 

Аж звідки взялись на небі чорні хмари, і пішов дощ. А пасажир був у одній сорочці, без картуза. Що робити? Дідусь змикитив: підняв віко труни, заліз туди й зачинився.

 

За якийсь час на дорозі з’явилися три молоді жіночки. Стали «голосувати», мовляв, візьми нас! Вантажівка зупинилась. І от у кузові вже четверо пасажирів, але дідусь усе ще — під віком. Дощ перестав так раптово, як і почався. Дід зрозумів це, оскільки краплини вже не били по кришці, і спитав, виглянувши зі свого сховку:

 

— Що, дівчатка, дощ перестав?

 

— Матінко! Рятуйте! — заволали жіночки і хотіли стрибати, та водій вчасно загальмував…