Пише листа до Одеси

Своїм дітям мати:

— Їду, дітки, до вас в місто

Віка доживати.

Я продала всю худобу,

Город і хатину,

Грошенята, як годиться,

Склала у торбину.

Як приїду — порадимось,

Як нам жити далі,

Отож, прошу, зустрічайте

Мене на вокзалі.

Одержавши таку звістку,

Дітки враз ожили

І раненько до вокзалу

Усі прикотили.

Старший син багато років

Прожива в Одесі,

Отож виїхав на зустріч

Він на «Мерседесі».

І молодший вже давненько

В місті прописався —

«Жигулем» біля вокзалу

Теж припаркувався.

Ну і дочка з чоловіком

На зустріч подались

Й до вокзалу помаленьку

Трамваєм добрались.

Стоять усі на пероні,

Потяга чекають,

А брати поміж собою

Жваво розмовляють.

— Мама буде жити

в мене, —

Старший братик каже, —

В мене дім — кімнат

аж вісім,

Де схоче — там ляже.

— Ні, я маму, —

каже менший, —

Заберу до себе,

В мене хата — два поверхи,

Ще краща, як в тебе.

Тільки дочка з чоловіком

Мовчки вдвох стояли,

Все на рейки дивилися —

Потяга чекали.

Ось і потяг підійшов,

Вийшла з нього мати,

Всі кинулись, як годиться,

Її зустрічати.

Стали неньку обнімати,

В щоки цілувати,

Та одразу помітили —

Чогось сумна мати.

— Чому, мамо,

засмучені? —

Почали питати. —

Чи не раді, що вас діти

Вийшли зустрічати?

— Ой, діточки мої любі,

Якби ж то ви знали!

У поїзді в мене гроші

Геть з торбою вкрали.

У синів (помітно зразу)

Обличчя скривились,

Туди-сюди на пероні

Враз заметушились.

Старший каже:

— Вибачайте,

Я вас полишаю,

Бо сьогодні на роботу

Дуже поспішаю.

Син молодший теж

крутнувся,

Пішов до машини,

— В мене, — каже, —

побачення

Через півгодини.

— Ой, синочки дорогенькі, —

Промовила мати, —

Куди ж мені тепер іти,

До чиєї хати?

Підійшов до неї зять,

Взяв за руку маму:

— Доведеться вам, матусю,

Жити разом з нами.

В нас квартирка —

дві кімнати,

Діток двійко маєм,

То вже якось вам куточок

В себе обладнаєм.

— Бачу, синки,

— мовить мати, —

Дітки ви «хороші»,

Та стрічали не мене ви,

А ті кляті гроші.

Вони в мене цілісінькі,

Я їх приховала…

Вибачайте, що неправди

Трохи вам сказала.

Хотіла я поміж вами

Гроші розділити,

Та віддам їх доньці з зятем,

Бо в них буду жити.