Поталанило зустрітись двом старим друзякам,
Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком.
Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі
І тихенько розмовляють, збуджені і щирі.
Гість любується портретом: — Гарна балерина! —
Посміхається хазяїн: — То моя дружина. —
Гість картину розглядає: — О, яка картина!
Хто так здорово малює?
— Теж моя дружина. —
Гість побачив піаніно у кутку кімнати.
— Грати любиш?
— То дружина… Я не вмію грати.
— От так жінка! — гість радіє. — Руки золотії.
І танцює, і малює, навіть грати вміє. —
А хазяїн сумно каже: — Перша гарно грала,
Друга добре танцювала, третя — малювала.
А проте найкраща жінка, дорогий мій брате,
Та, що вміє борщ варити і білизну прати.