До завпекла в кабінет

Попросивсь чемненько

Зі скаргою на режим

Грішник Іваненко:

«Жив я, — каже, —

не в селі,

Був у Київ-граді,

Бізнесмен і депутат

Верховної Ради.

Хоч тепер і не господар

Я душі своєї,

Не скасовуйте, прошу,

Пільги й привілеї:

На тім світі за життя

Не бував я бідний,

То й казан щоб був мені

Не чавунний — мідний,

Й щоб опалювавсь казан —

Без диму з-під низу—

Чистий газ бутан-пропан,

А не трусок з хмизу».

«Щось змінить, —

промовив зав, —

Я не маю права,

Бо велика тьма гріхів

В твоїй темній справі.

І про кожен з них є в нас

Повна інформація,

Бо і в пеклі теж пройшла

Комп’ютеризація.

Знаєм, скільки обіцяв

Ти добра народу,

Знаєм, скільки

в нього вкрав

Й сховав кінці в воду.

Та й на сесіях було

Теж не без підробки:

На засіданнях не був,

А хтось тиснув кнопку.

А останньою була

найгрішніша акція —

Незаконний перехід

В протилежну фракцію…

А по-друге, що й до нас

Земна впала криза,

Газ дорожчає щодня,

Тож шукаєм хмизу.

Добрих джинів тут нема,

Ні доброї феї,

Які б тобі зберегли

Пільги й привілеї».