Вовчисько в Зайця ікла запустив.

(Таке, на жаль, подеколи буває).

Та, вгледівши людей, заголосив:

– Пусти‑и!

Рятуйте!

Заєць Вовка убиває!

– Чи ти не збожеволів, не здурів?-

Хтось обізвавсь.

– Чого роззявив пащу?

Ти ж сам на нього кинувся ні за що!

Та й хто повірить завиванням диким,

Коли злодюги більшого нема.

Поглянь лишень на себе,

Недарма

В крові завжди і пазурі, і пика!-

Почувши те, Вовк випустив Зайчиська,

Ошкірився, очима люто блиска.

– Даруйте,- каже,- коли що на так:

Я вчивсь

У заокеанських розбишак!