— Ти смієшся все, Степане!

Чого тобі смішно?

У наш час такий невтішний

Сміятися грішно.

— Не сміюся я, Миколо,

Бо невтішні справи.

Це так мені стоматолог

Протези поставив.

Порада лікаря

— Напевне, скоро вріжу

дуба,

Від лікаря плетусь тепер,

Уже мені й життя нелюбе,

Вночі он ледве не помер.

Цироз печінки… В грудях

свище,

І голова щодня болить,

Ще непокоїть селезінка,

І підшлункова барахлить.

Трясуться руки, хворі нирки,

І в серці біль якийсь тупий…

— То що ж тобі порадив

лікар?

— Сказав: «А ти побільше

пий!»