Іде дорогою Барбос

Десь після вечері

І на спині, аж упрів,

Тягне вхідні двері.

— Гей, друзяко,

схаменись! —

Кіт кричить з паркана. —

Таке робиться хіба

Зопалу чи сп’яну!

— Мій господар, —

крекче пес, —

Як до куми мчався,

Наказав, щоб від дверей

Я не відлучався.

— І куди тебе несе,

Бісова личина?

— Попередити його,

Що прийшла дружина.