Зерна радості ми сієм,
В праці, в творчості лелієм
Всеземного щастя цвіт.
Сміх шануєм, розумієм
І сміятися умієм
На увесь широкий світ.
Правду кажуть: той сміється,
Кому весело живеться,
А де лихо та біда,
Гасне сміх і пропада.
Мудрі люди про комічне
Написали гори книг,
Але висновок практично
виплива такий із них:
Світ веселого й смішного —
Незмірима глибина.
Сил не вистачить ні в кого,
Щоб у ній дістати дна.
Коли вперше посміхнеться
Рідній матері дитя,—
Як по-вченому це зветься?
Звідкіля той сміх береться,
Від якого почуття?
Сміх людський — чудесна штука!
Він — мистецтво і наука,
Він в житті
і для життя.
Від малого й до старого,
Всі ми любим щирий сміх,
Бо з нікчемного й смішного
Посміятися не гріх.
Добрий сміх не б’є, не мучить,
А на світі жити учить,
Тим-то й бажаний для всіх.
У поета-гумориста —
В цьому впевнився вже я —
Мусить бути особиста
СМІХОЛОГІЯ своя.
Не годиться без системи
Розгортать житейські теми.
То ж бо істина сама:
Що читати нудно й трудно,
Те написане дарма.
Про БАЙКИ.
У них сюжети
Між моїми є й старі,
До яких уже кебети
Докладали байкарі.
Це — езопівські мотиви,
Що чарують цілий світ,
Як безсмертне дивне диво
Тисячами довгих літ.
Хоч поети лиш сонети
Заплітають у вінки,
Я з усмішок склав букети,
У пучки зв’язав байки.
Хай їх вистачить на всіх,
Кому любий сміх.
За матеріалами: Павло Глазовий. Сміхологія. Художник Ю. В. Северин. Київ, видавництво художньої літератури “Дніпро”, 1982 р., стор. 5 – 6.
“Сміхологія” Павло Глазовий
“Я так люблю веселий сміх.
Здоровий сміх, що гріє всіх!
Переливаю в слово радість,
Яку в душі своїй зберіг.
І я щасливий, що пишу
Хорошим людям на потіху.
Ловлю в очах іскрини сміху
І довго в серці їх ношу.”
посилання: