Проводжали батька діти

У казенний дім,

Бо старенького глядіти

Вже незручно їм.

— Постаріли ви вже, тату,

Відпочити час.

Ми вас будем навіщати —

Думати про вас.

Тут, в будинку престарілих,

Всі такі, як ви.

Ми б вас дома теж зігріли,

Поки ви живий,

Але клопотів багато

На роботі в нас.

Треба тут вам

доживати —

Хай доглянуть вас.

— От спасибі,

— батько каже, —

Ще гряде той час —

Приживусь отут — і я вже

Буду ждати вас.

Тож прийміть мою подяку —

Як там не крути,

Вірю, й вас на старість

також

Привезуть сюди!..