Ну до чого ж примітивно

Діють деякі чини!

Глянеш збоку — просто дивно,

Мов у джунглях дикуни!

Взять хоча б того ж Ганизу —

Під фанфари загримів.

Бачте, критику ізнизу

Цей чинуша не терпів.

Кажуть, кидавсь на підлеглих,

Як на кішку мій барбос…

А от я спокійно й легко

Зношу критику. Всерйоз!

Я за критику. Здорову,

Принципову, дійову.

За вибагливу розмову,

Гостру, щиру, ділову,

Що в роботі помагає

Й, розумієте самі,

Як на фото, виявляє,

Що у кого на умі.

Хто базіка, хто мовчальник,

Що від кого можна ждать…

Все це будь-який начальник

До дрібниць повинен знать.

Критикуйте мене, люди,

Правду ріжте у лице.

Запевняю, що не буду

Переслідувать за це.

Сміло крийте мене знизу,

Викривайте помилки.

Я сприйму це без капризу,

Зовні навіть залюбки.

Без службового терору,

Не утну якусь бузу…

Перекрию шлях нагору —

І кувікайте… внизу.