Завфермою застав шуліку,

Як той вкорочував чубатій віку.

Хоч ніс Ілько тоді дробовика,

Але стрілять не піднялась рука.

Він лиш прогнав від ферми хижака…”

Коли це через день чи два

Ілька в контору кличе голова

І в кабінеті віч-на-віч

Почав сердиту річ:

— Мені вже, голубе, відомо,
Що ти свідомо

Став хижакові потурати.

Тобі, видать, байдужі втрати!

Потрапити так можна і за грати!

— Ілько всміхнувся хитрувато:

— Якби ж то в нас водилися лисиці…

А вбий шуліку — то на кого спишеш птицю,

Яка зникає без кінця?

Борщу ж не звариш без м’ясця…

— Ну, добре… — голова розм’як в один момент.
Що значить — неспростовний аргумент!