Ой вариться самогонка

В чулані в Остапа.

Вже накапало три пляшки

І в макітру капа.

Самогонник нюха зілля,

Чи то не водиця.

Сірничка в макітру сунув:

Чи воно ж годиться?

Раптом зілля у макітрі —

Пах! — і зайнялося,

А в Остапа тут же дибом

Піднялось волосся,

Бо знадвору хтось як крикне:

— Чуєте, сусіде!

До вас у двір міліція

Мотоциклом їде! —

Захитався самогонник,

Як лоза од вітру,

І животом з переляку

Наліг на макітру.

Вже ворота заскрипіли.

Пес лютує, гавка.

А до черева макітра

Уп’ялась, мов п’явка.

Чути голос: — Гей, хазяїн! —

Хтось у двері гупа.

А макітра тягне, смокче,

Затягає пупа.

Вже міліція у сінях,

Вже зайшла до хати,

А Остап не може кляту

З живота зірвати…

Ой спасибі ж тобі, наша

Міліціє мила,

Що скажену ту макітру

Товкачем розбила!