З китайського гумору

Якось один учений

Вийти хотів гуляти.

Взув черевики — бачить:

Вилізли голі п’яти.

Що ж той робити має,

В кого взуття порвалось?

Треба до книг звернутись.

Що там про це писалось?

Вчений з товстої книги

Виписав дві цитати:

«Треба піти в крамницю».

«Інше взуття узяти».

Тільки ж не так це просто,

Вчений відчув тривогу:

Як же взуття добрати,

Щоб підійшло на ногу?

Знову поклав під носом

Книг чималеньку гірку

І прочитав:«З собою

Треба узяти мірку».

Зняв той учений мірку,

Взявши тонку стеблинку,

Та й підшукав небавом

Добре взуття на ринку.

Лізе в свою кишеню,

Хоче дістати мірку,

Та не знаходить мірки —

Випала десь крізь дірку.

Вчений назад вертає,

Мірку півдня шукає,

Знову іде на ринок,

Бачить: взуття немає.

Люди сміються з нього:

— Дивний же ти, їй-богу!

Міг же взуття примірять

Зразу, на босу ногу. —

В пазуху вчений лізе,

Тягне звідтіль цитатку:

— Сказано тут же ясно:

«Мірку зніми спочатку».

Той, хто бездумно діє

Так, як велять цитати,

Лиха собі накоїть,

Матиме голі п’яти.