— Все моє,— сказало злото.

— Все моє! — сказав булат.

— Все куплю,— сказало злото.

— Все візьму! — сказав булат.

Так писав поет великий

В час важкий, жорстокий, дикий.

Нині ж золото й булат

Заміняє всюди блат.

І не снилося булату

Те, що можна взять по блату.

Тож сказали вченим людям:

— Ви розбили атом,

А тепер створіть комп’ютер,

Що покінчить з блатом.

— Вчені з радістю створили

Зразу дві машини,

Що від блату не лишили б

Паніть порошини.

Почали їх монтувати

З платини і сталі.

Залишилося дістати

Незначні деталі.

Подзвонили в міністерство,

Потім ще й до главку:

— Виділяйте те-то й те-то,

Подаєм заявку. —

І почули звідти фразу

Вже, на жаль, крилату:

— Те-то й те-то дістається

Виключно по блату.

А поскільки блат не хоче

З вами мати діла,

То вважайте, що машина

Ваша погоріла.