Тільки сонце до обрію

Почало тікати,

Баба діда у обійсті

Почала шукати:

Кинулася у сарай,

Тоді до криниці,

А він дивиться футбол

Нишком у світлиці!

— Вечоріє! — баба діду. —

Пора до скотини.

— Додивлюся, —

той, — лишилось

Не більше хвилини.

Баба й собі примостилась

Скраю на дивані —

Що ж таке там

неймовірне

На телеекрані?

Хлопці бігають, м’яча

Прагнуть відібрати…

— А хто грає?

— Наш «Шахтар»

І львівські «Карпати».

— Тю! Чого, —

штовхає діда, —

Наші хлопці чорні?

— Видно,

що не повмивались,

Як вийшли зі штольні.