—  Всі зібралися? Тоді почнемо. Питання у нас одне: про стан справ на третій дільниці. Скажу відверто — стан незадовільний, і вина за це, в першу чергу, лягає на начальника дільниці.

Горбатюк злегка підвів голову і знову опустив її. «Приготуватися!» — наказав собі.

—  Будемо називати речі своїми іменами: робота дільниці практично завалена. Ось, як кажуть, цифри і факти.

Горбатюк ще нижче нахилив голову: «Максимальна двадцятихвилинна зосередженість!» Тут же втупився у заздалегідь вибрану точку на графіку планових показ­ників. Усе. Берег моря. Легкий, свіжий вітерець. Голубінь. Сонце. Чарівний пейзаж. Гарячий пісок. Ось так, спочатку на спину. Підставляємо обличчя щедрому сонцю. Приємне тепло. Припікає. Перші краплини поту. Прикритися треба. Так, тепер нічого… Добре. Повернемося. Спину підставимо. О, грають у волейбол. Треба приєднатися, засмага, кажуть, краще пристає. Ну, вистачить, мабуть. Важко за м’ячем у таку спеку. Трошки охолонути — і в воду. Так, коло бере­ги ніби нічого, а тут, бр-р-р…— і глибоко. А в глибині аж КІСТКИ ламає. Зуб на зуб не вцілить. Так можна й застуди­тись. Треба виходити. Ось так, рушничком, рушничком. І під сонце. Ось та-а-ак… А на небі — ні хмаринки. І припа­рок якийсь відчувається. Душно. Невже дощ буде? Так і є. Он люди вже заворушилися, тікати збираються…

—  Я цілком згоден з начальником цеху, іншими това ришами, які тут виступали. Справді, Горбатюк припустився серйозних недоглядів. Як з погляду технічного керівництва, так і в особисто-моральному аспекті. Правда й те, що ми не вперше збираємося з приводу незадовільного стану справ на третій дільниці. І, безумовно, я приєднався б до пропозиції оголосити Горбатюку догану, може, навіть сувору, якби не один момент. Я спостерігав за Горбатюком увесь час і можу твердо сказати: він дуже близько до серця брав усе, про що йшла мова. Це вже зараз у нього більш-менш нормальний вигляд. А я бачив, як його обличчя букпально на очах червоніло, ніби він був не тут, а ганяв м’нча під пекучим сонцем. Як він цокотів зубами, ніби його занурили в крижану воду. Одне слово, відчувається, що критику він визнає, а це, безумовно, повинно призвести до позитивних результатів. Тому я пропоную обмежитися що раз попередженням і повернутися до цього питання на наступних зборах, через місяць.