—   От ми і вдома.
Надія  Василівна  поставила  велику  сумку,  відчинила

двері, гукнула:

—   Сержику! А дивись, хто до нас приїхав!

І вже тихіше — до гості:

—  Ну, ви тут поговоріть, а я до крамниці збігаю. Хліба

куплю.

Сержик натиснув червону кнопку на пульті управління іграшкової, з елементами електроніки, залізничної станції і поважно підійшов до дверей.

—   Ой, які ми вже великі! — радісно кинулася до нього

Віра Матвіївна.

—   Ріст — один метр шість  з половиною сантиметрів.
Відхилень від норми поки що немає, але тенденція набуття

зайвої ваги існує.

—   Ох, ти моя тенденція! — розчулено промовила бабуся

і спробувала обняти внука.

Сержик спритно викрутився і докірливо зауважив:

—    Ні до чого це! Зайві емоції, нехай навіть позитивні, не завжди бувають корисні.

—    А дивись, що я тобі привезла,— спробувала загладити свою провину бабуся.— Ти любиш яблучка?

—    Корисна річ,— ухильно відповів Сержик,— багате джерело пектину, а для організму, що росте, він — необ­хідний.

—  А морквочку? — несміливо запитала бабуся і ще раз

спробувала пожартувати: — Від зайчика…

Сержик скептично посміхнувся при останніх словах, але тут же серйозно розтлумачив:

—  Каротин також вкрай необхідний організмові, а най­
більший вміст його якраз у моркві. Хоч зловживання ним
може призвести і до небажаних наслідків…

Сержик ще хотів щось додати, але тут повернулася його

мама:

88

—    Ну, що? Поговорили?

Так, по…— почала, було, бабуся, але тут же попра­вилася: — Мали розмову.