Водій маршрутки доїхав до кінцевої зупинки, розвернув мікроавтобус і зупинився. Зразу ж у салон зайшла симпатична дівчина і сіла на передньому ряді. Чи то вона йому дуже сподобалась, чи, може, з якоїсь іншої причини, водій, чоловік років сорока приємної зовнішності, після деякої паузи сказав:

 

— Щось дуже сумно у нас! Ну нічого! Зараз буде весело!

 

Він з легкістю зіскочив із кабіни, зайшов до салону, сів поруч дівчини.

 

Пасажири поволі заповнювали маршрутку. А коли вона була вже зовсім заповнена, люди почали хвилюватись:

 

— Де це наш водій? — запитували одне в одного.

 

Неспокій наростав із кожною хвилиною. Найбільше обурювався… сам водій.

 

— Де він подівся? Де його носить? Що це таке? — лунало звідусіль.

 

І коли обурення сягло, так би мовити, апогею, водій підхопився і заявив:

 

— А навіщо нам той водій?! Я от сяду і повезу вас.

 

Після того, як він опинився за кермом, всі зрозуміли, в чому річ. Регіт був неймовірний.