Приїхали запорожці

Короля вітають,

Король просить їх сідати,

Козаки сідають.

 

Сидять собі. В них жупани

Все кармазинові,

І самі такі храбренні”

Вуса прездорові.

 

Задивились на ті вуса

Ляхи-мосціпани.

“Що б їм, — кажуть, — дати їсти?

Даймо їм сметани!”

 

Поставили їм сметани,

їсти припрошають,

Але наші запорожці

Разом відмовляють!

 

“Славная у вас сметана…

Тілько вибавите,

А перше нам, запорожцям,

Щільник меду дайте!”

 

Дали й меду запорожцям…

Вони як поїли,

Так ті вуса прездорові

Вгору й завертіли.

 

Тоді й кажуть королеві:

“А що, ясний пане!

Нехай тепер запорожцям

Подають сметани!”