Шаляпіна1 і Гмирю2
Без мікрофона чув весь світ,
А цей — несе його, мов гирю,
І за собою тягне дріт.

Спішить на сцену перед нами
І починає ще здаля
Завзято бацати ногами
Й варіювати «ля-ля-ля!»

Хоч безголосий —
Є в металі
Запас незайманих джерел!
Тож верещить динамік в залі,
Як недорізаний козел!

Збагни — чи спів то, чи розмова?
Щось шепче й вертиться, кружля…
Ані мелодії, ні слова!
Лящить обридле «ля-ля-ля!»

Я б не писав про безголосся
І про таких молодиків,
Та щось багато розвелося
У нас подібних «співаків»!

…Скінчивши, радіо включаю,
А в репродукторі здаля
З тією ж силою лунає
Оте крикливе «ля-ля-ля!»