Ну й цікаве ж хлопченятко

Росте у сусіда!

От і вчора по вечері

Запитало діда:

— Чом письменники колишні

Псевдоніми мали,

Не своїми іменами

Себе називали? —

Дід сказав: — Та це, онучку,

Не велике диво,

Бо колишні як писали?

Чесно і правдиво.

А поскільки всім відомо,

Що у правді сила,

То поліція за ними

Назирці ходила.

Та коли письменник чесний,

Спробуй упіймати:

Він же книжку надрукує

І не просить плати.

А тепер як щось напише,

Не діждеться часу,

Коли можна за грошима

Почухрати в касу.

А касирам дай, будь ласка,

Прізвище й адресу.

їм до всяких псевдонімів

Мало інтересу.

То й виходить: краще їсти

З медом паляницю,

Ніж покласти з псевдонімом

Зуби на полицю.