Гоголь і Шевченко

Ходив Гоголь по столиці

В циліндрі блискучому.

Прислухався, як дітей ми

І студентів учимо.

А в саду Шевченківськім

До пізнього часу

Про свою екскурсію

Повідав Тарасу:

— Обійшов незримо я

Всі аудиторії —

Кафедри словесності,

Кафедри історії,

Хімії і фізики,

Етики й естетики

, І цієї, як її? —

Навіть кібернетики.

Учать всіх по-руському,

Часом по-англійському

І лише подекуди

По-малоросійському.

Поміж професурою

І межи студентами

Щирі малороси

Стали рудиментами.

Прочії вважають,

Що вкраїнській нації

Навчатися по-своєму

Вже немає рації. —

Микола Васильович

Говорив піднесено,

Сипав афоризмами,

Усміхався весело.

І сказав Шевченко,

Засмучений дуже:

— Ти смієшся, а я плачу,

Великий мій друже.