Прийшли в гості дядько й тітка, біля столу сіли,

По чарчині випивали, стиха гомоніли.

Не спускав очей із дяді кучерявий хлопчик,

Ясноокий, повнощокий, жвавий, як горобчик.

Раптом кинувся до гостя: — Ох ви, дядю, сила!

Про вас, дядю, моя мама правду говорила.—

Умегелив дядько миску киселю смачного,

Взяв хлопчину на коліна та й питає в нього:

— Ну так що ж про мене, синку, говорила мама?

Що у вас не пузо, дядю, а бездонна яма.