Розказує у пивничці Данило Семену:

— Ось я, простий роботяга, а взяв жінку вчену.

Довго вчилась в інституті, знає аж три мови.

Які у нас інтересні бувають розмови!

Прийду, бува, із пивнички чи там із буфета,

А вона як застрокоче, наче з кулемета.

Розпікає по-французьки, по-німецьки лає,

А бува, що й італьянське слово добавляє.

А я, браток, по-простецьки двину два словечка,

І вона лиш оком кліпа, як ота овечка.

Бо такі слова я знаю, в три дуги загнуті,

Що їх, браток, не вивчають в жоднім інституті.