У мене оказія — день народження.

 

— Як мені вже п’яниці надоїли, — бідкається жінка. — Позаслинюються, лупають посоловілими очима, варнякають несусвітнє…

 

— Так давай покличемо тих, хто не дружить із чаркою, — кажу.

 

— Давай, — погодилася жінка. — Тільки таких тепер по пальцях порахуєш…

 

Нарахували ми Василя Сироватку, якого колись за чарку так налякали, що він і досі труситься, Миколу Нежонатого, якому не дають розслабитись дружина, теща і три перестиглі дочки, Віктора Детонатора, якому порвало нерви, коли глушив рибу, та ще декого.

 

Усіх їх і покликали до столу.

 

Благодать!

 

Поки жінка вговорила їх випити за моє здоров’я хоч по наперстку, поки вони наважились, то й минуло півдня.

 

А там діло пішло веселіше. Сидять гості, потихесеньку скроплюють рота по наперстку, ведуть себе чемно — витирають руки серветками, а не скатертиною, як звичайнісінькі п’янички. Ніхто нікого не перебиває. Жінка не нарадіється.

 

Може, до вечора й спожили по дві чарки, а може, й не спожили. Тихо, мирно пішли гості додому. Тільки Микола Нежонатий затримався і каже моїй жінці:

 

— Я тебе люблю. Виходь за мене заміж.

 

— Здрастє! — сплеснула руками жінка. — Так у мене ж є чоловік!

 

— Не може такого бути, — скаламутніли очі в Миколи.

 

— Так ось же він стоїть.

 

— Ну й нехай стоїть. А ти виходь за мене заміж, — тягнеться обнімати мою жінку Микола. — Я тебе зроблю царицею.

 

Ледве випхали його з хати.

 

А вранці прибігла до мене Миколина теща.

 

— Що ви зробили з мого зятя? — взяла мене за барки. — Був не чоловік, а ангел, а це наче сказився. Ухопив макогона і повигонив усіх із хати. Ночували у копиці сіна. Признавайтесь, якою чемерицею його напоїли?! Я знайду на вас управу!

 

Жінка божиться, хреститься. За серце хапається.

 

Ледве втихомирили Миколину тещу. А тут сорока сіла на тин і принесла новину: Василь Сироватка виліз на водонапірну башту, і його не можуть звідтіля зняти. Щось шамкає зверху, але нічого не можна зрозуміти, бо Василь згубив вставні зуби.

 

Ну а Віктора Детонатора сторожі застукали в льоху дитячого садка, де він кінчав відро квашеної капусти і погрожував спалити міліціонерову хату.

 

Моя жінка від усього цього збігла з дому, щоб пересидіти лиху годину в дітей.

 

Отаке скоїлось. Загартований п’яничка вип’є, тихенько виспиться в лопухах під тином і аж тоді йде додому. А Василя чорти поперли на водокачку. Від чого, питається? Від трьох наперстків горілки? От і думай, хто надійніший…