Така ти дорога, глибинко,

і так до тебе я ладком,

коли передаєш торбинку

із куркою і молоком.

Хвалю пісні твої живлющі:

ми з ними — вічно на плаву;

і рідне слово невмируще,

та ще традицію живу…

…І так на тебе нарікаю,

кричу тобі про темінь-звих,

як зі свого втікаєш раю

і вибираєш знов не тих.

У серці топчеш сонця

бризки,

догідливо киваєш всім —

і кулишся по базариськах,

й чекаєш,

поки вдарить грім…