Ми б хотіли при нагоді

Словом точним, повновагим

З’ясувати, що в природі

Називається зигзагом.

— Тут і складності немає,

— Хтось нам скаже, як ведеться

,— Бо це лінія така є,

Просто — ламаною зветься!

Ну, зигзагами бувають

Злами ліній в діаграмі

(Стан речей там відбивають

— Зріст і спад у кожнім зламі).

Ну, буває ще мережка

І вогненна блискавиця.

А бува й людини стежка,

Тільки треба придивиться.

* * *

В установі «Кінь-копито»

Гнат Коваль часом пиячив.

Що ж Шарахкалу робити?

Керівник, а не добачив.

Він у главк біжить негайно

Та й питає: — Як тут бути?

— Кажуть: — Ви йому, звичайно,

Постарайтесь дать відчути.

 

Тут Шарахкало старанно

— Раз начальство наказало

— Ковалю вліпив догану,

Дав відчуть… А що, як мало?..

Вічно це вагання кляте.

Не зроби — не підеш вгору.

Мабуть, треба добавляти:

Й дав догану вже сувору.

Тільки ж знов не без турботи.

«Постарайтесь…» — чув у главку

. Й Коваля прогнав з роботи

,— Змів — і все, як ту козявку…

* # *

Оббива Коваль пороги

(Вмів Шарахкало старатись!),

Оббива й не має змоги

Куди-небудь влаштуватись.

Врешті зважився: «А дай-но

В главк подамся я від скрути».

Розібрались там, звичайно,

Як йому… «дали відчути».

З главку дзвонять в установу:

«Що це?.. Ви кого питали?

Коваля ж ми знаєм!..

Знову Дров у себе наламали?!»

Знов Шарахкало в скорботі:

«Так, начальство наказало

— Поновив я на роботі Коваля…

А що, як мало?

 

 

Бо Коваль же тямовитий…

Як я міг прогнати Гната?

Наказали поновити,

— Певно, будуть піднімати…»

І Шарахкало у ліжку

Ніч крутився з переляку,

А на другий день в трудкнижку

Ковалю заніс подяку…

* * *

Він не знає рівноваги,

Йде мов п’яна та людина.

Шлях його — самі зигзаги

— Наче стиснута пружина.

А пружина ж ця як лясне,

Як розправиться в напрузі,

Як Шарахкала хлябасне,

— То вже буде по заслузі!..

Адже всяк, до правди схильний,

По правдивій піде стежці,

Бо зигзаг не скрізь доцільний

І красивий — лиш в мережці!.