Сам

Персона

Завтовшки з солідний куль,

А її він веде,

Як персоночку.

Тут вона ніжно так:

— Потримай ридикюль,

Потримай,

Моє сонечко!

Стріли знайомого — не дивина.

Сонечко каже: — А в мене новина:

Знайомтесь — моя жона.—

А вона —

Могла б тому сонечку

Бути і за донечку…

Справді,

Дома в сонечка

Є синок і донечка.

Сонечко моментами їх згада, помріє…

Платить аліменти їм (Світить, та не гріє!).

Цей солом’яний куль —

Для персоночки нуль,

Хоч і дуже з ним ніжна персоночка.

І побожно несе він її ридикюль,

І ростуть собі роги

У сонечка.

Шлюб нерівний, говорять?

Нема почуття?

Він своїм задоволений місцем!

Йде пузатеє це сонечко

В орбіті життя,

Тільки лисина світить місяцем.

Кажуть, мрії вона погубила хороші?

Гасне врода й міняється вдача?

їй — плювать.

В неї мавпяча шубка,

і гроші, І лискуча машина, і дача…

Часто думає він:

«І до мене в віконечко

Щастя нарешті прийшло».

Часто дума вона:

«Все вже є. Тільки б сонечко

Швидше навіки зайшло!»