Пригода ця була насправді,

Хоч вельми дивна взагалі.

На дівчину було податок

Накладено в однім селі.

І тож придумали служаки,

— (Такого ще не бачив світ),

Бо той податок за бездітність

— На дівчинку, якій… п’ять літ!

Ну, коли сталася помилка

— То виправте — і хай їй грець!

Ні, почалася тяганина,

Бо появився… папірець!

І фінагент — дебелий дядя

— Приходить мало не щодня

З тим папірцем: «Платіть негайно,

А не заплатите — пеня!»

Давно в сільраду і в фінвідділ

Пішла заява звідсіля:

«Як ухитрились ви податок

Нарахувати на маля?!»

Та фінагент — на цей раз жінка

— Нагадування знов несе:

«Платіть, а ні — пеня ростиме!»

Мовляв, положено — і все.

Й пішла. В Наталиної ж мами

Щось на душі важке й гірке:

— Пеня…— зітхнула.— Ти ж хоч

знаєш Наталю, що воно таке?

— Аякже, знаю! — без запинки

Відповідає дошкільня:

— Як дядя був, то пень приходив,

А стала тьотя — то пеня!