Давненько вже в директорах

Сидить Ілля Родак.

Очолює «Райкооптах»

Чи то «Райкудкудак».

Про штат піклується Родак,

Недосипа ночей.

У штат приймається не всяк

— Подай своїх людей.

— Дружина,— зважує Родак,

— Друг, відданий навік

.— Дружину в свій «Райкудкудак»

Пристроїв ще торік.

Або шуряк — це ж як-не-як

Тож не фітюлька вам,

Черкнув Родак — і вже шуряк

У нього перший зам.

Ілля Овсійович Родак

Що й незрівнянний зять:

Недавно він в «Райкудкудак»

Рішив і тещу взять.

Все ті ж обличчя перед ним

— Не розбере ніяк:

Чи перед ним це власний дім,

Чи це «Райкудкудак».

Вказівку тещі дать хотів,

А вийшло, наче звіт.

Дала йому таких чортів,

Що закрутився світ.

Догану мав оголосить,

— Піднявся тарарам.

Як заходилась голосить,

— Виходить винен сам.

Бо горло в тещі, наче дзвін,

І, мов коса, язик.

Забув Родак — керує він

Чи теща керівник?

І так із тещею удвох

Накерував Родак,

Що, й не розцвівши ще, засох

Його «Райкудкудак».

Недобра слава скрізь пішла,

Аж тут знайшлась рука,

Міцна рука, а в ній мітла,

— Прогнали Родака.

Додому сунеться Родак,

А теща: — Куд-куди?!

Прогнав тебе «Райкудкудак»,

— Так і від нас іди!