Дітвора на воза з дідом

(чи на сани у пургу).

— Як,— пита дідусь,— поїдем —

на голоблю? На дугу?

І вже знають тато й мама

слів його нехитрий зміст:

«на голоблю» — значить, прямо,

«на дугу» — аж ген в об’їзд.

Діду, образи народні

дуже ти любив єси.

Та гай-гай!

Дивлюсь сьогодні,

як змінилися часи!

Ми сідаємо в машину

з сином — р-раз! — і на шляху

 

—  Ну, то як поїдем, сину,—
на голоблю? На дугу?

«На голоблю» — Суми — Київ

— поганяй через Ромни.

«На дугу» свій шлях омріяв

— через Конотоп жени!

Син сміється:

— Це стосовно

до возів і до саней.

Нині це звучить умовно

— не сучасний вираз цей!

—  А чому? — кажу.— Так само
можна і щодо ракет:

«на голоблю» — в космос прямо,

«на дугу» — довкруг планет.

Син мені:

— Голоблю авта

потіснили за межу…

—  А згадаймо космонавта,—
в тон я синові кажу.—

Ні голобель у ракеті, ні коліс,

мотор не гув,

А Гагарін же при злеті

«Ну, поїхали!» гукнув.