Товаришеві Личакові

Дав слово головуючий.

І ось почав він. Без красот у мові,

Спокійно, не нервуючи.

— Товариші! Тут виступало

Ораторів чимало.

Критичні, гострі виступи були

. А от начальство — обійшли.

Дозвольте ж всупереч подібному рецепту

Мені внести в цю справу

кромну лепту…

І всі подумали: «Так-так.

Ану, давай, Личак!» —

Тут говорилося, що знову

Всі лають пашу установу.

А на чолі стоїть у нас

Іван Іванович весь час…

(Начальник закрутив тут носом.

Личак на нього глянув косо).

 

— Так от… Так я розтягувать не стану,

Торкнуся коротко хоча б санстану.

У нас — а критика і тут не буде лишня —

Робота прибиральниць нікудишня.

А подивімося тепер,

Як то працює наш кур’єр?

Іван Іванович дасть віднести пакета,

А він за той пакет та до буфету.

Або хоч і касир — як піде зранку,

То у свинячий голос прийде з банку.

А в наших відділах?

Та при таких умовах,

Звичайно, гірше все,

Ніж в інших установах.

Вже хтось терпів-терпів,

Та й нагадав про лепту:

— Коли ж почнете всупереч рецепту?

(Начальник грізний глянув косо,

І наш Личак повів тут носом,

Очима кліп, плечима смик,

Чомусь не слухався язик).

— Так от… до чого я веду?

У всіх начальство на виду.

Та Йван Іванович…—

Нехай він нам дарує —

Нічого сам не вдіє й не вкеруе,

Бо ясно зокрема і взагалі,

Що труднощі для нього немалі…

А далі що?

Личак тик-мик,

І знову кліп, і знову смик.

 

 

Та далі й слова не було,

Неначе мову відняло.

—   Це що, рецепта вичерпав до дна? —

хтось вигукнув баском.—

—    Не вистачило духу?

Отак! Ціляв немовби у слона,

Ну, а попав… у муху!