В майстерні вже не перший рік

Працює він зразково.

О, дід Михайло — колісник!

Колгоспний, одне слово.

Легкі, дебелі ободи,

А спиці — блискавиці!

 

Таких коліс — район пройди —

Нема. Летять, як птиці!

Наш дід в роботі день при дні —

Та ще ж і як працює!

«Не так багато й літ мені»,

Про себе метикує:

«Отак подумать: все у вись

Іде, мов буйна парость.

Героєм Праці ще, дивись,

Зроблюсь і я на старість».

Шумить пшениця колосом,

А жито аж гуде,

І раде сонце колесом

По небу вгору йде.

—  На вас і вгомону нема,—
Часом онук сварився,

А дід до нього жартома:

—  Та ще й не наробився!..
Тут діло тонше волосу,
Тут душу, брат, вклади.
По стуку, як по голосу,
Своє пізнаєш колесо,

Бо цока влад завжди..

.— Дід спиці перемічує, Ладнає ободи.

Медаль його одсвічує — За доблесні труди!

Хоч там палій по світові

Пускає дим і чад, Та колесо, брат,

дідове Не крутиться назад!