Запитання дитяти

 

Зайшла сусідка до сусідки

І з щирим гнівом на лиці

Питає подругу: —Ну звідки

Беруться в нас такі людці?

Велася про чинушу мова,

Що дуже жінці тій допік:

— Та це ж людина безголова,

Хабарник він — не чоловік!

Усе це слухає хлопчина,

Що й до стола ще не доріс:

«Якщо без голови людина,

Де в неї вуха, очі, ніс?..»

І він підвів на маму очі:

—   А як же слуха дядя той?

—   Та він і слухати не хоче

Нікого, он який герой!

—   А як він бачить? — глянув скоса

її кирпатенький синок.

Та далі, синку, свого носа

Він і не бачить ні на крок!

—   А як же дума безголовий?

— Питає маму під кінець.

—   А думать не обов’язково,

Щоб підписати папірець…

—   Що ж це за дядя?

— їй хлопчина

(Він був з допитливих малят).

Та казна й що це за людина…

Ну, одне слово,— бюрократ!..