Фейлетон

 

Раз якось лист прийшов до «Перця»

Що є в решетах чудеса:

Державне — ллється, як з відерця,

Мов дощик сіють небеса.

 

Про голову райвиконкому

В листі були їдкі слова.

Ви запитаєте, у чому

Тут річ? При чім тут голова?

 

Щоб з’ясувати швидше справу,

Дива розкрити низові,

Послухайте, яку заяву

Вручив секретар голові:

 

«До голови райвику Дзюби.

(Ага! Це пише Федір Квас!)

Заява Цим прохаю вас

Державним коштом вставить зуби,

Бо вісім літ у заготскоті

Незмінно я пропрацював

І власні зуби потеряв

Я на державній цій роботі.

Не відмовте, прошу вас.

Федір Квас».

Лиш трапила заява в руки

Секретаря Павла Сови,

Він, позіхаючи від скуки,

Спитав самого голови:

—   Що, на засідання виносить?

—   Та ні, лиш протокол склади:

Повістка денна… що він просить.

І рішення, як і завжди.

І голова присів на лаву

І до паперу погляд звів.

— Пиши: «Розглянувши заяву
Такого-то про стан зубів,

І перевіркою на місці

Установивши в акурат

Пошкодження на сто, чи двісті,

Чи там процентів п’ятдесят,

І визнавши, як факт наявний,

За станом зношених зубів,

Що на роботі він державній

їх передчасно загубив,

Постановили: зуби вставить…»

Все записав?

То не спіши — Пиши:

«Все коштами держави.

І зуби золоті»,— пиши.

А в здороввідділ — до Берези

І в райфінвідділ — до Куті

Вказівку: «Вставити протези,

І оплатити — золоті…»

І зуби вставили.

Від серця. Ще й замочили.

Чудеса!

Державне — ллється, як з відерця,

Мов дощик сіють небеса…

Тим, хто подібну щедрість має,

Я й присвятив замість статті

Цей фейлетон.

Бо ще буває,

Буває ще таке в житті!