За старою ходячи,

Квилив дід:

– Ти б зварила півника

На обід!

Та стара скупенькою

Все ж була,

Взявшись в боки, лазаря

Завела:

 

– Їв би, кажеш, півника?

От так‑так!

Ну, а що ж там різати?

Він як шпак!..

 

Через день, удосвіта

Як на сміх,

Йшов злодюга й півника

Впхав у міх.

Вийшла баба, плачучи,

Й примовля:

– Ой, як шкода! Півень був

Як теля!

А старий не витерпів –

З печі зліз:

– Чи ти ба – за ніч одну

Як підріс!