У районному будинку культури йшли збори, на яких були присутні представники від усіх колгоспів. Секретар райкому партії велику увагу приділяв господарським досягненням за рік. А потім перейшов до критики.

 

— Успіхи були б ще кращими, — наголосив він, — якби не було негативних явищ, що мають місце в окремих колгоспах…

 

І почав наводити факти. Дійшла черга і до нашого колгоспу:

 

— Це ж треба довмітися — за рік тут недорахувалися більше трьох тисяч курей… Чи присутній в залі голова ревізійної комісії колгоспу?

 

Голова ревкомісії Дмитро Кошель підхоплюється і по-воєнному відповідає:

 

— Єсть!

 

Секретар:

 

— Так от скажіть, чому такі великі втрати? Де поділося стільки курей?

 

«Ревізор» починає викручуватись (російською мовою):

 

— Ну, часть шулика украл… Часть — подохли, а часть тхор съел…

 

Секретар з іронією в голосі:

 

— Ну і яке ж в того тхора прізвище?

 

«Ревізор», чи не дочувши, чи не зрозумівши іронії, гордо відчеканює:

 

— Кошель Дмитрий Емельянович!

 

Присутні в залі вхопилися від сміху за животи. Це питання порушувалося для «проформи», бо секретар добре розумів, що до тієї курятини було причетне й усе начальство району.