Написав хлопчина

байку про чуприну і

— в журнал:

— Від Кругляка не гірш…—
Байку прочитали,

дещо підказали й попрохали:

— Трішки підчикриж.—
Хлопець не образивсь —
твір забрав одразу,

в творчих муках тиждень пережив.

Все, що випирало

і не прилягало,—

він його підрізав, «освіжив»

Знову до журналу:

під «нулівочку», під «бокс» її — чик-чик.—

Виростав хлопчина —

меншала «чуприна»,Врізав дуба пан-нувориш

І в рай потрапляє.

У воротах святий Петро

Допит учиняє:

— Що ти доброго зробив

В житті своїм грішнім?

— Було, старця угостив:

Дав йому поїсти.

— Я також узнать хотів,

Що вчинив, крім того?

— Дав на церкву сто доларів.

— А ще?

— Більш нічого.

— Дайте йому, — Петро в рай

Ангелам гукає, —

Сто доларів, миску супу,

Хай чортів стрічає.

все дотягував, як радили усі…

Мав якісь надії…

Байка й досі в дії,

автор — безнадійно полисів.