У  темнім  лісі,  за  горами,

Зібравсь  усякий  звір:

Вовки,  лисиці  з  ховрахами,

Зайці  дурні,  шкодливий  тхір

І  ще  там  деяких  чимало

Безпечно  в  лісі  панувало.

Була  і  пасіка  у  них…

Нехай,  мов,  люди  не  гордують,

Що  тільки  все  вони  мудрують

У  хуторах  своїх!

От  радиться  громада  стала  —

Кому  б  то  пасічником  буть?

Лисичка  зараз  і  вгадала:

Ведмедика  кликнуть!

Послухали  і  по-дурному

Постановили,  іцо  нікому

Так  не  впадає,  як  йому.

Не  то  розумний  —  дурень  знає

І  скаже  світові  всьому,

Як  скрізь  Ведмідь  той  мед  тягає,  —

Так  де  тобі!  І  не  кажи,—

Себе,  мов,  стережи!

Почав  Ведмідь  хазяйнувати,

У  пасіці  порядкувати:

Щодня  він  мед  тягав

Та  в  берлозі  ховав.

Дознались,  кинулись  до  його  —

І  меду  не  знайшли  нічого…

До  суду  потягли,

Прогнали  злодія  старого

Та  ще  й  приказ  дали:

Заперти  бісового  сина

На  цілу  зиму  в  берлозі.

Ведмедику  лиха  година:

Зарився  у  лозі,

Дарма,  про  все  йому  байдуже,

Лежить  та  ласує  медком.

«З  тобою,—  дума,—  милий  друже,

Нам  тільки  й  жити  двом».

 

 

Таких  Ведмедів  на  приміті

Ще  трохи  є  у  нашому  повіті.

 

1864-1872