— Ти смієшся все, Степане!

 

Чого тобі смішно?

 

У наш час такий невтішний

 

Сміятися грішно.

 

— Не сміюся я, Миколо,

 

Бо невтішні справи.

 

Це так мені стоматолог

 

Протези поставив.

 

Порада лікаря

 

— Напевне, скоро вріжу

 

дуба,

 

Від лікаря плетусь тепер,

 

Уже мені й життя нелюбе,

 

Вночі он ледве не помер.

 

Цироз печінки... В грудях

 

свище,

 

І голова щодня болить,

 

Ще непокоїть селезінка,

 

І підшлункова барахлить.

 

Трясуться руки, хворі нирки,

 

І в серці біль якийсь тупий...

 

— То що ж тобі порадив

 

лікар?

 

— Сказав: «А ти побільше

 

 пий!»