В перекур у коридорі

 

ув одній собі конторі

 

саме в день під Новий рік

 

стало кілька чоловік.

 

От один стоїть, зітхає:

 

— Дисципліни в нас немає!

 

Якби я був керівник,

 

я б у всі проблеми вник.

 

Я відсталу цю контору

 

швидко вивів би угору,

 

щоб показники у нас

 

стали просто екстра-клас!..

 

Я повів би круто справу

 

і на ледарів управу

 

блискавично би знайшов —

 

щоб я з місця не зійшов!

 

Другий каже:

 

— Подивіться,

 

це ж куди воно годиться —

 

часом просто злість бере:

 

в нас приміщення старе,

 

меблі — страх які побиті,

 

вікна десять літ немиті...

 

Якби я був керівник,

 

Скрізь навів би блиск і шик,

 

Замінив паркет, панелі,

 

розписав красиво стелі,

 

меблі люксові знайшов —

 

щоб я з місця не зійшов!

 

Каже третій: – А хіба то

 

нас влаштовує зарплата?

 

Якби я був керівник,

 

я де слід здійняв би крик,

 

я усі доклав би сили —

 

вдвічі більше б нам платили!

 

Я можливість би

 

знайшов —

 

щоб я з місця не зійшов!..

 

Поки так вони курили

 

і, куривши, говорили,

 

загубивши часу лік,

 

надійшов і Новий рік.

 

Він почув оту розмову —

 

кашлянув, нахмурив брови

 

і подався далі в путь...

 

А розмови все ідуть.

 

Відгули заздравні тости,

 

перше січня... П’яте...

 

Шосте.

 

Місяць, другий проліта,

 

а завзята група та

 

все стовбичить в коридорі,

 

все патякає в конторі.

 

Знову рік Новий прийшов —

 

жоден з місця не зійшов!

 

Так стоять вони і досі,

 

колупаючись у носі,

 

і лунає дужий крик:

 

— Якби я був керівник!..

 

І ніхто на світі, схоже,

 

звідти зрушить їх не може,

 

як не клич і не мани:

 

приросли до місць вони!

 

Глянуть хочете? Давайте,

 

в ту контору завітайте...

 

Вам її ще й назови?

 

В ній же служите і ви!