До завпекла в кабінет

 

Попросивсь чемненько

 

Зі скаргою на режим

 

Грішник Іваненко:

 

«Жив я, — каже, —

 

не в селі,

 

Був у Київ-граді,

 

Бізнесмен і депутат

 

Верховної Ради.

 

Хоч тепер і не господар

 

Я душі своєї,

 

Не скасовуйте, прошу,

 

Пільги й привілеї:

 

На тім світі за життя

 

Не бував я бідний,

 

То й казан щоб був мені

 

Не чавунний — мідний,

 

Й щоб опалювавсь казан —

 

Без диму з-під низу—

 

Чистий газ бутан-пропан,

 

А не трусок з хмизу».

 

«Щось змінить, —

 

промовив зав, —

 

Я не маю права,

 

Бо велика тьма гріхів

 

В твоїй темній справі.

 

І про кожен з них є в нас

 

Повна інформація,

 

Бо і в пеклі теж пройшла

 

Комп’ютеризація.

 

Знаєм, скільки обіцяв

 

Ти добра народу,

 

Знаєм, скільки

 

в нього вкрав

 

Й сховав кінці в воду.

 

Та й на сесіях було

 

Теж не без підробки:

 

На засіданнях не був,

 

А хтось тиснув кнопку.

 

А останньою була

 

найгрішніша акція —

 

Незаконний перехід

 

В протилежну фракцію...

 

А по-друге, що й до нас

 

Земна впала криза,

 

Газ дорожчає щодня,

 

Тож шукаєм хмизу.

 

Добрих джинів тут нема,

 

Ні доброї феї,

 

Які б тобі зберегли

 

Пільги й привілеї».