Прийшла бабця до лікарні,

 

Каже: — Терплю муку.

 

Медсестра їй зразу тиць

 

Градусник під руку.

 

Та й пішла собі в палату

 

По усьому цьому.

 

А бабуся зібралася

 

Та й собі — додому.

 

А на другий день вернулась,

 

Як сонечко встало.

 

Походила по палатах,

 

Сестру відшукала.

 

Щось нишпорить за пазухою,

 

Тягне звідти руку.

 

— От спасибі, сестро, вам,

 

Нате вашу штуку.

 

Під рукою ніч тримала,

 

Була аж спітніла.

 

Вранці встала здоровенька,

 

Ніби й не хворіла.

 

 

Від життя відстала баба