Євген Дудар Гумореска "Злісні зайці"

 

 

Як тільки тролейбус рушив із чергової зупинки, контролерша в рожевому фартушку знову застрочила, немов із кулемета:

 

— Купуємо квитки, показуємо пенсійні посвідчення, учнівські, студентські квитки! Купуємо, показуємо!..

 

І заходилася курсувати салоном з кінця в кінець, розштовхуючи пасажирів...

 

Першим із пасажирського поповнення їй на очі потрапив заспаний хлопчак із ранцем за плечима.

 

— Твій документ! — глянула на нього господарка салону.

 

Хлопчак закліпав очима, проганяючи сон:

 

— Він у мене на дні ранця...

 

— Діставай! — повеліла контролерша.

 

Хлопчак заходився знімати з плечей свою учнівську ношу. Спочатку зачепив нею молодичку в білих штанах й отримав по загривку. Потім його за вухо скубнув дядечко в шкіряному пальті.

 

Нарешті хлопчик поставив ранець на підлогу. У цю мить тролейбусом хитнуло, і чиясь нога в отакенному черевикові опинилася серед зошитів і книжок.

 

Хлопчак жахнувся й потягнув ранця до себе. Відтак дядечко втратив рівновагу і гепнувся, добряче штовхнувши кількох пасажирів. Зчинився лемент. Заскиглив і хлопчик над розірваним ранцем, з якого усе, що там було, вивалилось під сидіння:

 

— Що мені скаже мама...

 

Контролерша у відповідь:

 

— Де твій учнівський квиток?

 

Юний пасажир порачкував під сидіння:

 

— Зараз пошукаю...

 

Аби не тратити часу, контролерша приклеїлася своєю увагою до лисого, як макогін, дідуся:

 

— Ваше посвідчення!

 

Дідусь здивовано мовив:

 

— Хіба не видно, що я не першокласник?

 

— Мені нема коли розводити теревені. Я на службі. Показуйте посвідчення пенсіонера.

 

— Будь ласка, — заходився діставати його дідусь із внутрішньої кишені.

 

Тролейбус, як на зло, різко загальмував. Ліктем дідусь штовхнув модну дамочку. Та заверещала:

 

— Їздяють тут всякі хулігани! Сидів би в теплій хаті!

 

Захищати старого взялися чоловіки-пасажири:

 

— Хіба ж він навмисне?!

 

— Це той, що за кермом, купив водійське посвідчення за сало.

 

Розгорілася загальнотролейбусна дискусія, а контролерша прискіпувалась до переляканого дідуся:

 

— Показуйте ваше пенсійне посвідчення.

 

Дідусь тицьнув пальцем собі під ноги. Мовляв, випало.

 

— Шукайте, інакше висаджу, — наполягала контролерша.

 

Дідусь зсунувся із сидіння й порачкував слідом за хлопчиком...

 

На кінцевій зупинці хлопчик зрештою з-під сидінь виліз із пенсійним посвідченням у руці, а дідусь із учнівським квитком у зубах.

 

З почуттям виконаного обов’язку контролерша звернулася до водія:

 

— Хоч і маскувалися вони поміж пасажирів, все ж розпізнала я цих злісних «зайців». Платіть штраф.

 

І заплатили б. Якби не обмінялися документами.