Купив Юрій Іванович своєму синочку дитсадкового віку файненьку книжечку. В ній — яскраві кольорові малюночки, всілякі дитячі баєчки, скоромовки тощо. Юрій Іванович читає, а Ігорчик уважно слухає. Одна скоромовка йому дуже сподобалася: «Качка чахла, качка сохла, качка здохла...» І малюнок до неї додавався: вельми хвора птаха з цигаркою в дзьобі, від якої клубочиться чорний дим. Розібрала природна цікавість хлопчика:

 

— Татку, а чому качка здохла?

 

— Ось бачиш, як смокче отруйну цигарку. Багато курила, тому й здохла...

 

Ігорчик, як потім виявилося, дуже добре це зрозумів і запам’ятав.

 

Повів Юрій Іванович синочка в дитячий садок, а перед ними чоловік іде, мабуть, на роботу. Зупиняється, дістає з пачки «Прими» цигарку та й прикурює. Тут Ігорчик голосно й старанно вимовляє:

 

— Ось, татку, дядечко курить — він незабаром здохне!

 

«Дядечко» від сміху ледве цигарку не проковтнув.