Одного сонячного дня

В болото впало чортеня.

Довгенько борсалось, крутилось,

Було б, дурненьке, утопилось,

Та йшов хороший чоловік,

Він чортеня схопив за вухо

І викинув на інший бік,

Туди, де зелено і сухо.

І раптом чує дикий крик:

— За що ти б'єш мою дитину? —

Чортиця вибігла з-за тину,

Взяла суху очеретину

Та чоловіка в око — штрик!

Мораль правдива — не морока,

Сама лягає під перо:

Як захотів позбутись ока,

Зроби невдячному добро.