Гарні кульки у крамниці

Дід купив онуку.

Сидить хлопчик надуває

За штукою штуку.

Кулька лопне — онучатко

Сердиться, плюється.

Дід ізбоку поглядає

Й нищечком сміється.

«Такі,— дума,— історії

І з людьми бувають.

Величають кого-небудь,

Довго роздувають.

Щось як видмуть —

 глянуть страшно

Диво допотопне!

Потім плюнуть і забудуть,

Коли воно лопне».