Почнем питанням невеселу байку:

— Що знають кури про свою хазяйку

Вона приходить, як ота мара,

З гнізда яєчка їхні забира.

При тім мовчить або про щось мугиче

Кричить: — Киш-киш! —

або до себе кличе,

А там ножа з-під фартуха вийма,

Чикне разок — і курочки нема...

Перед страшною силою тією,

Що управляє небом і землею,

Отак і ми, як кури, живемо:

Гуляємо, сокочем, клюємо,

Весь час зі смертю

бавимося в жмурки

А знань про світ —

не більше, ніж у курки