— Дістав я,— хвалиться Панас,-

Такий чудесний унітаз!

Блищить увесь, не треба й вази.

Узяв по блату просто з бази

У мене кращий туалет,

Ніж у сусіда кабінет.

Сусід збира макулатуру

Та дістає літературу,

Та все читає, аж опух.

З книжками сніда й обіда...

Панасе, годі про сусіда.

Ти молодець, а то — лопух.