Вороні бос послав шмат сиру

Як бонус за роботу щиру

На торзі. Раптом, як колись,

Сир в неї вирвав Хитрий Лис,

Що «кришував»

пташині ринки.

Ковтнула наша Гава слинки

Та й призамислилась стара,

Часи колишні пригадавши,

Коли обрізки сиру завше

Могла знайти в кутку двора.

І кряче Псу:

— Збіднів смітник!

Чи люд уже не їсть

скоромне,

Чи економіка у них

Занадто стала економна?

— Немов не знаєш, —

мовив Пес

(Бо нині мудрі пси

мандрівні), —

Що сир тепер делікатес

Такий, що й крихта

варта гривні!

———

Не лише в гав нема готівки

На сир, та прикро,

що «навар»

Зберуть із сиру не корівки,

А переробник та гендляр.